Эпитафии на украинском языке + видео обзор

Эпитафии на украинском языке

Эпитафии на украинском языке

Ти вже далеко, вже тебе нема,

Як боляче усе це розуміти,

Але повір, в наших серцях

Ти будеш вічно жити.

Ще довго пожити на думці було,

Та буря зірвалась і сонце зайшло.

Хоч горю нашому не має меж,

Ти вічно в пам’яті живеш.

Не має стільки капель в морі

І степ не має стільки роз

Щоб виплакати наше горе

Рясним дощем пекучих сліз.

В цей час, коли твій погляд згас

І серце перестало битись,

Настав для нас найважчий час,

І ми не зможем з втратою змиритись.

Весь вік трудився на землі,

Їй віддав себе сповна.

Хай буде пухом і вона.

Погасли сонце і зірки,

Ніхто тобі вже не всміхнеться.

Пішов від нас ти назавжди,

А пам’ять вічна збережеться.

Схилившись стоїмо над твоєю могилою,

Гаряча сльоза тече по щоці.

Як не хочеться вірити таточку милий,

Що в цій могилі находишся ти.

Хай сонце з високого неба

Зігріє могилу твою,

Хай вітер у травах шепоче

Про долю твою і мою.

Як рано погасло життя,

Як скоро закрилися очі.

З тобою всі наші чуття.

Сумуємо щодня і щоночі.

Таке життя хороше й миле,

Усе вирує навкруги.

Лише тебе не має з нами,

І серце мліє від туги.

Щасливі дні і мрії.

Життя тобі вділило мало літ

І замість радості, веселості, надії,

Дало на вік в дарунок цей граніт.

Була для нас ти наче пташка

Мов щебетливий соловей

Без тебе сумно нам і важко

І серце плаче кожен день.

Любов до тебе рідний наш

І наш сум і нашу біль

Не виразити словами.

Не виразити словами всього суму й печалі,

В серцях і пам’яті ти назавжди з нами.

Тому, хто дорогий був при житті,

Від тих, хто пам’ятає і сумує.

До твоєї могили, стежка ніколи не заросте,

Рідний твій образ, завжди нас сюди приведе.

Не довго жив ти з нами

Любов, печаль і біль в душі

Лишив ти нам і мамі.

Покладемо тут квіти,

Дуже важко, рідненька,

Нам без тебе прoжити.

Пішла ти донечко від нас

В самому розквіті життя,

І в нашій пам’яті навіки

Тобі не буде забуття.

Вогонь життя неждано згас

Печаль і смуток серце ранять

Низький уклін тобі від нас

Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.

В один день, в одну мить
Все життя обірвалося,
Лише горе й печаль
В моїм серці зосталися…

Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки.

Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас.

Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.

З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…

Ви мене не кличте,
До вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю.

Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.

Пішов (пішла) ти так рано, не попрощавшись і не сказавши слова нам,
Як жити нам далі, переконавшись, що більше не повернешся до нас.

Не в силах горя пересилити, втрати біль нести,
Ніхто не зміг тобі допомогти, прости нас (ім’я), прости.

Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих очей
Навіщо доля була жорстока? Як рано ти пішов (ла) від нас.

Ти був для нас приклад для наслідування,
Ми і зараз живемо, звіряючись по тобі.
До тебе, батько, приходимо на побачення
Радитися в щастя і біду.

Источник

Епітафії на українській мові

Епітафії на українській мові

Любимо, пам’ятаємо, сумуємо.

Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.

Слова й сльози неспроможні передати
всю глибину нашого горя.

І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.

Блаженні плачучі:
тому що вони утішаться.

Ти завжди в пам’яті нашій.

Смерть є всьому заспокоєння.

Отче, у руки твої
передаю дух мій.

Словами не висловити,
слізьми не виплакати
Наше горе.

Ти завжди в наших серцях.

Світлий, чистий образ твій завжди з нами.

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.

Немає більше горя, ніж гіркота від втрати.

Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть.

Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.

Не виразити словами всієї скорботи й суму,
У серцях і пам’яті завжди ти з нами.

Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.

Спасибі за разом прожиті роки.

Спи спокійно, дорогий сину.

В серцях людей залишив слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.

Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.

«Я дівчиною, нареченою вмерла. »

Людині, котра побачила ангела.

«Поспішайте робити добро!»

Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.

Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.

Світлий образ твій у пам’яті нашій.

Ти рано пішов від нас, наш улюблений,
Забрав наше щастя й радість.

Ангеле мій рідний, вибач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.

Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.

Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.

Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.

І серцю боляче, і горю немає кінця.

Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?

Пробач!
Ще побачимось знову з тобою.

Вічно буде за тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.

Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.

Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.

Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.

Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам’ятаємо і тужимо.

Спорожніла без тебе земля.

Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!

І віддячить Господь за справу твою,
І буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтись під Його крилами!

Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої!

Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою.

У вічній пам’яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!

Повернути не можна,
Забути неможливо.

Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.

Ти завжди в пам’яті нашій.

Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.

Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.

Ти пам’ять щастя,
Яке зникло геть.

Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна.

Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і тужить.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.

Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.

Любимо тебе,
і в пам’яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.

Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло? Ти, Господи вчинив,
Що завгодно тобі.

В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.

Дорогій, милій мамі. І буде воля твоя.

Завжди ти в пам’яті залишишся у нас,
І по життю ти будеш вічно з нами,
Улюблений наш батько, чоловік,
Дідусь рідненький. Ти для нас був самий.

3. Щем втрати люблячого чоловіка,
Турботливого татка й дідуся
Назавжди в наших люблячих серцях…

4. Хто був нам найдорожчим за життя,
Завжди про тебе пам’ять дорога.

5. Любила тебе і пишалась тобою,
Завжди ти у пам’яті будеш зі мною.

7. Для всіх Сонце світить,
Усіх зігріває…
Лежу я в могилі –
Мене вже немає…

8. Дай Бог, щоб у світі новім
Ти не був одинокий,
Дай Бог, щоб той світ лиш
Приніс тобі спокій.

9. Ти пішла назавжди, але ми тебе пам’ятаємо і любимо.

10. Біль втрати важка,
Скільки сліз, скільки слів!
Пішов ти до батька,
Пішов до братів…

12. В один день, в одну мить
Все життя обірвалося,
Лише горе й печаль
В моїм серці зосталися…

13. Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки.

14. Я підкорилася волі Бога,
Хай буде так.
Амінь

15. У наших серцях
Вічна скорбота
І любов до тебе.

17. Твій світлий, чистий образ завжди з нами.

18. До твоєї могили ніколи
Наша стежка не заросте.
Рідний образ твій милий
Нас до тебе завжди приведе.

19. Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить, пам’ятає і сумує…

20. Немає горя більшого, як гіркота від втрати.

21. Ви, листочки, не шуміть,
Нашу маму не будіть.

22. Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас.

24. Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами.

26. Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.

27. Спи, донечко ріднесенька, спокійно
Ти свій короткий шлях пройшла
Чесно і радісно…

28. В серцях людей залишив слід,
І вічну пам’ять про себе.

29. Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.

30. З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…

31. Горе страшне, біль і сум!
Пішла ти з життя напочатку дороги.
Шкода, що його не можливо вернуть,
Як жаль, що жила ти недовго…

32. Біль і сум за тобою
Сльозами не змити.
Ми тебе, як живого,
Будем вічно любити.

33. Я тебе виростила, але не зберегла.
А тепер могила збереже тебе.

34. Тепло душі твоєї залишилось разом з нами

35. Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.

37. Світлий образ твій у пам’яті нашій

38. З життя ти пішла так рано,
І в наших серцях залишилась рана,

39. Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.

40. Пам’ять про тебе назавжди залишиться
в наших серцях

41. Ви мене не кличте,
До вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю.

42. Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідний, повітрям,
Яким не надихався ти.

43. Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.

44. І серцю боляче, і горю немає кінця

45. Вічно буде з тобою сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.

46. Всю нашу скорботу не зміряти,
Сльозами не допомогти.
Тебе нема з нами, та вічно
В серцях наших житимеш ти.

47. Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних

48. Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.

Источник

Українською мовою

Мамо рідна,(бабусю) дорогенька,

Ти так стомилась, спочивай.

А коли станеш перед Богом,

Проси за нас, не забувай.

Ти наче промінь сонця згас,

Де ж нам журбу свою і горе діти?

Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.

Буйно вітри не шуміть,

Нашого тата не будіть,

Нехай спить він вічним сном

Під оцим святим хрестом.

Ти вже далеко, вже тебе нема,

Як боляче усе це розуміти,

Але повір, в наших серцях

Ти будеш вічно жити.

Для нас весь час твоя зоря сіяла,

Коли ти згас, земля для нас бідніша стала.

Ще довго пожити на думці було,

Та буря зірвалась і сонце зайшло.

Хоч горю нашому не має меж,

Ти вічно в пам’яті живеш.

Земле! Не тяготи його собою

Він так любив життя і дорожив тобою.

Завчасно сонечко його зайшло,

Як батько й мати, дай йому своє тепло.

Не має стільки капель в морі

І степ не має стільки роз

Щоб виплакати наше горе

Рясним дощем пекучих сліз.

В цей час, коли твій погляд згас

І серце перестало битись,

Настав для нас найважчий час,

І ми не зможем з втратою змиритись.

Весь вік трудився на землі,

Їй віддав себе сповна…

За труд важкий, за мозолі –

Хай буде пухом і вона.

Одною квіткою земля бідніша стала,

Одною зіркою – багатші небеса.

Погасли сонце і зірки,

Ніхто тобі вже не всміхнеться.

Пішов від нас ти назавжди,

А пам’ять вічна збережеться.

Найдорожчі не вмирають,

Вони лиш поруч з нами не живуть.

Схилившись стоїмо над твоєю могилою,

Гаряча сльоза тече по щоці.

Як не хочеться вірити таточку милий,

Що в цій могилі находишся ти.

Твоє обірване життя затьмарило і наше

А тяжко ранені серця не будуть мати вже

Хай сонце з високого неба

Зігріє могилу твою,

Хай вітер у травах шепоче

Про долю твою і мою.

Прости за те, що не зуміли

Тебе від смерті зберегти

За те, що всі осиротіли

За все, за все ти нас порости

Як рано погасло життя,

Як скоро закрилися очі.

З тобою всі наші чуття.

Сумуємо щодня і щоночі.

Таке життя хороше й миле,

Усе вирує навкруги.

Лише тебе не має з нами,

І серце мліє від туги.

Щасливі дні і мрії.

Життя тобі вділило мало літ

І замість радості, веселості, надії,

Дало на вік в дарунок цей граніт.

Була для нас ти наче пташка

Мов щебетливий соловей

Без тебе сумно нам і важко

І серце плаче кожен день.

Такої милої, святої,

Такої доброї, як ти,

Такої щедрої, простої,

Нам вже ніколи не знайти…

Живою тебе уявити так легко,

Ви – листочки не шуміть,

Маму нашу не будіть.

Любов до тебе рідний наш

І наш сум і нашу біль

Не виразити словами.

Не виразити словами всього суму й печалі,

В серцях і пам’яті ти назавжди з нами.

Світла пам’ять про тебе,

Назавжди залишится в наших серцях.

Тому, хто дорогий був при житті,

Від тих, хто пам’ятає і сумує.

До твоєї могили, стежка ніколи не заросте,

Рідний твій образ, завжди нас сюди приведе…

Источник

Епітафії укр.мова

Зайшло за обрій наше сонечко,
І вже не повернути…

Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти.
На серці в нас глибока рана,
Поки живі ми — з нами ти.

Рано ти пішла з життя,
Але світлий, милий
Образ твій залишиться
З нами на все життя.

Пішов з життя ти дуже рано,
В серцях лишив глибоку рану,
Не змиють горя часу ріки.
Ти в нашій пам’яті — навіки.

Так сонечко світило гарно,
Коли всі разом ми жили.
Пішов від нас ти дуже рано,
Пам’ять про тебе ми зберегли.

Ти сонечком ясним був в нашій хаті,
А зараз це сонце згасло навік.
Та промені сонця горять в нашім серці.
І ти незабутній повік.

Так сумно стало вмить,
і пусто і самотньо.
І дня ясного світ
поглинув морок ночі.
Хоч голос твій замовк
у глибині безодні —
Ніхто з нас смерті цій
повірити не хоче.

Сумуєм за тобою й гірко плачем.
Як жаль, що тебе більше
Ми не побачим.

Як багато нашого пішло з тобою.
Багато твого залишилось з нами.

Спустошився світ без тебе,
єдиного і незабутнього…
Залишились лише спогади
і світла пам’ять.

Не почує тиша ця глибока
Голосу твого, друже мій…
Пам’ять серця! О, вона жорстока,
Та без неї тяжче, як при ній!

Сумує родина, дружина і діти,
І скотиться гірка сльоза ще не раз.
Останній дарунок — цей пам’ятник й квіти
З скорботою й шаною, любий, від нас.

І серце змиритись не хоче,
І віри не йме в неминучість розлуки,
І плаче воно, очманіле,
Від болю і муки.

Журба в серце рветься,бо тебе нема,
душа не вернеться,як би хотів я.

Сонце ще світить,
але не тобі,
пташки співають,
але всі в журбі.

Коханий, милий, дорогий,
Життя без тебе зупинилось…
І замість сонця — дощ іде сумний
І серце не змирилось.

Твоя трагічна смерть
У розквіті життя
Для нас лишила
Горе,сльози і печаль.

З землею назавжди попрощалась
твоя молода душа.
І в небі зірка прошепотіла:»…це я»

Душа болить,серце плаче,
а горю немає кінця.
Ти в нашій памяті навік —
Любимий юних літ.

Ні, не змиритися з втратою,
Не виплакати сліз ніколи…
Один з найкращих у світі
Пішов молодим навіки.

Знесла вода цвіт юності буйної,
Печалі й горя покотились хвилі.
І заховали в цій німій могилі
Всі наші сподівання і надії.

Недавно ти спориш топтав
На батьківськім дворі.
А зараз смертю впав
У молодій порі.
Так, генералом ти не став,
Як мріяв віддавна.
Кого любить,кого чекать,
Коли тебе нема.

Проміння сонця обминає
Твоє обличчя молоде,
Тебе і вітер не ласкає,
І дощ вже не для тебе йде.
Бо молодість твоя погасла.

Молодий, сильний, красивий.
Як багато чистого і доброго
ти подарував людям,цьому світу.
І як багато ще б міг…

Молодою,веселою,життєрадісною,дуже гарною
ти назавжди залишишся в наших серцях.

Такого рідного святого,
Такого доброго, як ти
Такого щирого, простого
Вже нам ніколи не знайти.

Ти згасла,
мов зранку світ зорі,
А ми лишились
у смутку і журбі.

Ніколи не згасне
світло твоєї душі.

Лишила усе,щасливі дні і мрії.
Життя тобі вділило мало літ.
Замість юності, веселощів, надії
Дано навік в дарунок цей граніт.

Поки живемо — нам тужити,
Твоїм іменем дорожити.
Життя тобою недожите —
Всім нам скорботою болить.

Пам’ять про тебе вічна,
скорбота безмежна.

Спи спокійно.Пам’ять про тебе
Буде вічно жити в наших серцях.

Голим прийшов на землю,
голим пішов під землю.

Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих,хто любить, пам’ятає і сумує.

Той день, коли твій зір погас
І серце перестало битись,
Став самим страшним днем для нас,
І ми не можем з цим змиритись.

Ніжна,люба,рідна,незабутня
Ти в нас у серці єдина.

Не винесу горя,
Не виплачу сліз.
Ти щастя і радість
З собою поніс…

Не висказати горя,
Не виплакати сліз.
Ти щастя і радість
В могилу уніс…

Тому,хто за життя був найдорожчий,
Про кого пам’ять вічно дорога.

Прости за те,що не зуміли
Тебе від смерті зберегти.
За те,що всі осиротіли
За все, за все ти нас прости.

Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою
А вітер тихенько шепоче
Про тугу велику мою.

Жив, вірив, мріяв,
Дарував нам радість,любов…
Так важко, рідний,
Що ти пішов від нас.

З фотографії на нас дивляться твої добрі і ніжні очі.
І неможливо змиритися, що на землі вже немає тебе…
Але в горі і радості, в щасті і бідах
Ти поряд з нами продовжиш свій путь…

Источник

Виготовлення і встановлення надмогильних пам’ятників в Рівненській області.

Эпитафии на украинском языке

Епітафії

Ти в інший світ пішов так рано,

Лиш тільки пам’ять про тебе жива.

І вся наша туга і вся наша рана

Не поміщається в прості слова.

Горе наше не зміряти,

І сльозами не змити.

Ми тебе (вас), як живого

Будем вічно любити.

Осиротіла наша хата,

Нема тебе, твоїх очей.

Ніхто до нас тебе не верне,

Хоч ми і плачем кожен день.

Спустіться тихо на коліна

І сумно голову схиліть.

Прийдіть до мене на могилу,

Із світу звістку принесіть.

Тому, хто дорогим був при житті,

Від тих, хто пам’ятає і сумує.

Глибокий сум і вічна пам’ять

Назавжди залишаться з нами.

Нехай вітер тебе заколише,

Ніжну пісню співають пташки.

Спи спокійно – ми будем молитись

За спасіння твоєї душі.

Ми дуже любимо тебе, наш сину

І вічно в небеснім царстві ти живи.

Колись, у вічності зустрінемось з тобою,

Лиш це одне вгамовує наш біль.

Так рано пішов ти, залишивши нас,

Забравши і щастя і радість з собою.

Пробач же нам, рідний, наш любий навік,

Що ми не змогли доглядіть за тобою.

Для всього свій час і година своя,

Кожній справі під небом:

Час родитися і час помирати.

Зіронько наша ясна, ти у житті був прекрасним,

І хоч доля роками тебе обділила.

Для нас ти завжди будеш

Ніжним, добрим, ласкавим, малим.

Пройдуть роки, спливуть тумани,

Над світом знов зійде зоря.

Та не зітруться тії рани,

Душа не винесла тяжкої втрати,

За внучкою у вічність відійшла.

Ми будемо вас завжди пам’ятати,

Рідненька наша мамо і бабуню дорога.

Зупинись, прохожий, пом’яни мій прах.

Бо я вже удома, а ти ще в гостях.

Як хочеться почути слово “тату”.

І відгукнутись: “Діточки, я тут ”.

Ой тату, тату! Словами не висловити,

Сльозами не виплакати нашу щиру і палку печаль.

Як скоро день за днем летить,

Життя мов хвиля пробіжить.

Турботам всім прийде кінець,

Покличе в вічність нас творець.

Нехай проходять роки й дні,

А серце все болить за вами.

Ми голови схиляємо в журбі,

Земля вам пухом, тату й мамо.

Той день, коли твій погляд згас

І серце перестало битись.

Став найстрашнішим днем для нас

І ми не можем з цим змиритись.

Пішов від нас ти дуже рано,

Ніхто не зміг тебе спасти.

На серці в нас глибока рана

Немає вас, тату, та досі зігріті

Ми вашого серця незгасним теплом.

Найдорожчій, єдиній, найріднішій людині,

Що подарувала нам життя,

Ви в наших серцях вічно жива.

Спіть спокійно, рідний тату,

В темній хаті в далині.

Нехай шум дубів зелених

Не тривожить ваші сни.

На юній грані час спинивсь,

Сумують рідні за тобою.

Тобі, наша люба, кохана, рідненька.

Наші душі болять, а серця наші плачуть.

В той день, коли Ісуса розпинали,

Коли за нас страждав він на хресті.

Твої синочку муки закінчились,

В земному тимчасовому житті.

Пішов від нас ти в вічний спочинок,

В самому розквіті життя.

Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,

В висоти неба голубого, до Отця.

Недолюбив ти, недомріяв,

Не оцінив красу життя.

Єдиний сину, гордість і надія,

Чому назад немає вороття?

Тебе ніколи не забудем,

Стискає душі наші жаль

Ти радість всю забрав з собою,

Залишив нам одну печаль.

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних – ніколи.

Минають дні, минуть і роки,

А ти не приходиш до нас.

Сину, наш сину, люба дитино,

Забрала тебе страшна домовина.

Тебе ми чекаємо ночі і дні,

Прийди на хвилину, хоча б уві сні.

Біль серце стискає, плаче гірко душа.

Більшого горя немає, як втрата твого життя.

О земле! Не тяготи його собою,

Він так любив життя і дорожив тобою.

Завчасно сонечко його зайшло,

Як мати й батько, дай йому своє тепло.

Ти був для нас неначе пташка,

І щебетав, як соловей.

Без тебе жити сумно й важко

І серце плаче ніч і день.

Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала

Гіркими сльозами її я поливала

Синочку, як сильно тебе я любила.

Та вберегти тебе я не змогла.

Сон страшний яснії очі закрив

І вуста вже не вимовлять й слова.

Вірить я не хотів, що не стало тебе,

Твоєї ласки, тепла і любові.

Хай тихо скотиться сльоза,

Зате, що ти колись була.

За руки невтомні з мозолями,

Тепло душі і ніжне серце мами.

З великим сумом і думками,

Ты ушел от нас непростившись,

Не вернешся ты больше домой.

Если бы знал ты, сыночек,

Как больно и грустно

Без тебя, наш любимый, родной.

Живым тебя представить так легко,

Что мертвым просто невозможно.

Спасибі за невтомні руки золоті,

За мудрість, доброту, безсонні ночі.

Усіх нас в неспокійному житті

Оберігають рідні ваші очі.

Сумно нам без тебе.

Ти до нас не прийдеш,

Вічний спокій душі твоїй, сестричко.

Пам’ять про тебе священна для нас.

Глибокий сум і вічна пам’ять

Назавжди залишаться з нами.

Безмежне горе, страждання, печаль.

Мов серце вирвала з грудей

Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.

Рано змучилась ти від життя

І пішла у неблизьку дорогу.

Яке слово промовить до Бога?

Як живою була, нас усіх берегла,

Тільки я не зберіг твого щастя.

А тепер ні злоба, ні молитва раба,

Не вернуть уст солодких причастя.

А де мама?Пита наше любе дитя,

Що сказати їй? Я не знаю.

Ранить душу її я не можу, повір,

Набрехати не маю я права.

Ти прийди з далини, увійди в мої сни.

Я благаю тебе, ти пробач, ти прости,

А у снах приходи, приходи!

Довше прожити на думці було.

І може прожив би, та сонце зайшло.

Померла ви, наша матусю

В самому розквіті життя.

І в серці нашому навіки,

Вам вже не буде вороття.

Тернисту дорогу без долі і щастя,

Пройшли ви на нашій землі.

Тож вічную радість і небо любові,

Хай Бог милосердний дарує вам всім.

Земная жизнь сложна и скоротечна

И близких провожать безмерно жаль.

Хранить твой образ будем вечно,

И память добрую, и вечную печаль.

Вічні небеса Бог дарує нам,

З вірою в Христа будем жити там.

Після днів земних, після днів сумних

З радістю ввійдемо до небес святих.

Не віриться, але насправді сталось,

Нема тебе, а навкруги краса.

Життя зі скелі каменем зірвалось,

І чорним маревом покрились небеса.

Чому так рано обрій твій погас?

І так раптово ти ішла від нас.

Та доки будем ми на світі жити,

Не згасне пам’ять, не зів’януть квіти.

Обірвалась, замовкла струна,

Лиш тремтять недоспівані звуки.

Є у небі країна свята,

Де не буде печалі й розлуки.

Душа спочила…Відійшли турботи,

Покинув біль, тривога відлягла.

Нема куди спішить – нема роботи,

А ти без неї й миті не могла.

Була ти дуже гарна, енергійна.

За все життя спочиночку не знала,

Так щиро обробляла землю рідну,

Так тонко пряла, ткала, вишивали.

…Минуло все. Полинула у вічність,

Не вернеться мирськая суєта.

Відпочивай, вповай на Божу милість,

До другого пришествія Христа.

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Ризький уклін тобі від нас

Глибокий сум і добра пам’ять

Ми стежку до вас протоптали,

Сльозами її полили.

Ми всі вас дуже любили,

Однак вберегти не змогли.

Не забудемо тебе(вас) ми ніколи,

Пам’ять вічна у наших серцях.

Але важко і гірко до болю,

Що тебе(вас) вже нема поміж нас.

Такого щирого, простого,

Такого рідного, як ти.

Такого доброго нам сина,

Ніколи більше не знайти.

Немає стільки крапель в морі

І степ немає стільки роз.

Щоб виплакати наше горе,

Рясним дощем пекучих сльоз.

Трагічна була ця хвилина,

Годинник життя зупинився.

Це зупинилося серце сина.

О світе темний, сколихнися.

Вибачайте мені всі живущі,

Тихим словом мене пом’яніть.

Сіллю, хлібом вгощаю насущним,

На могилі моїй розділіть.

Тим журавлям нема чого журитись,

Старий вожак додому приведе.

А от мені вже буде тільки снитись

І молодість і літо золоте.

Ти так любив життя,

Та довго не прожив.

Лиш невимовний сум

Не забудем тебе ми ніколи,

Пам’ять вічна у наших серцях.

Але важко і гірко до болю.

Що тебе нема поміж нас.

Для тих, хто рідний був і дорогий.

Від тих. Хто буде вічно пам’ятати.

Навіки в серці і думках.

Царице небесна, заступнице миру.

Ти матінку нашу благодаттю покрий.

Слезами не вернуть тебя назад.

Тяжелей утраты не бывает.

Рок судьбы жесток, невыносим

И на сердце боль не утихает.

Як пісня неоспівана.

Життя скінчилося твоє.

Не ждіть мене, мої діти.

Не в зимі, не в літі.

На могилі моїй садіть гарні квіти.

Пам’ятайте, прожила я мало на світі.

Куди пішли Ви, мамо мила,

Ви нас сиротами лишили.

Як промінь передчасно згас.

Хто приголубить, втішить нас.

Блаженні ті, що помирають в Господі.

Источник

Видео

ЭПИТАФИИ (18+)

ЭПИТАФИИ (18+)

"Эпитафии Древней Руси". Первый из серии, мини фильм, об истории эпитафий.

"Эпитафии Древней Руси".  Первый из серии, мини фильм, об истории эпитафий.

Эпитафия - Плачет душа - BG subs

Эпитафия - Плачет душа - BG subs

Владимир Малёшин, афоризмы, эпитафии, физиогномика, Юрий Никулин.

Владимир Малёшин, афоризмы, эпитафии, физиогномика, Юрий Никулин.

★САМАЯ ДУШЕРАЗДИРАЮЩАЯ ЭПИТАФИЯ И ПИСЬМА 17-ТИ ЛЕТНЕМУ СЕРГЕЮ★

★САМАЯ ДУШЕРАЗДИРАЮЩАЯ ЭПИТАФИЯ И ПИСЬМА 17-ТИ ЛЕТНЕМУ СЕРГЕЮ★

Надпись на гранитный памятник, эпитафия, шрифты

Надпись на гранитный памятник, эпитафия, шрифты

Эпитафия

Эпитафия

Эпитафия Il

Эпитафия Il

Эпитафия украинскому оккупанту 18+

Эпитафия украинскому оккупанту  18+

Надписи на памятники, эпитафии, стихи на памятник, шрифты на памятник.памятники

Надписи на памятники, эпитафии, стихи на памятник, шрифты на памятник.памятники
Поделиться или сохранить к себе:
Добавить комментарий

Нажимая на кнопку "Отправить комментарий", я даю согласие на обработку персональных данных, принимаю Политику конфиденциальности и условия Пользовательского соглашения.