Сказочные герои на украинском языке + видео обзор

LiveInternetLiveInternet

Метки

Рубрики

Музыка

Поиск по дневнику

Интересы

Друзья

Постоянные читатели

Сообщества

Персонажи украинских сказок

Мавка

Маавки (наавки) — славянские мифические существа, злые духи, русалки: у украинцев — мавки, майки, нявки, нейки, у болгар — навяки или навы, у словинцев мавье, навье, мовье. По ряду признаков близки русалкам, карпато-украинским «лесным паннам» или горным женским духам.
Слово мавка (навка), видимо, образовано от общеславянского «навь», означавшего «смерть», «мёртвое тело». Существует предположение, что оно восходит к праиндоевропейскому корню *nau- «труп», ср. готск. naus «мертвец» и тохар. naut «погибнуть»

Считалось, что мавками становятся малолетние дети, умершие без крещения или задушенные матерями. Также мавкой может стать ребёнок, умерший на Русальной неделе. Украинцы считают, что после смерти такие дети попадают к русалкам. Их представляют в виде детей или дев с длинными волосами, в белых сорочках. Особенностью внешнего вида мавок является отсутствие кожного покрова на спине, в результате чего сзади у них можно было видеть все внутренности. По этой причине их также называют «не имеющие спины».

На Русальную неделю бегают по полям и напевают — «Меня мать родила, некрещёную похоронила!» (укр. «Мене мати породила, нехрещену схоронила!»).

По единичным украинским поверьям, мавки появлялись на земле в то время, «когда земля покрывалась весенней зеленью».

По представлениям словинцев, Мавки летают по воздуху в виде больших чёрных птиц с большими клювом и когтями, которыми они задирают людей до смерти.

Если на них брызнуть водой и сказать «Крещу тебя во имя Отца, Сына и Святого Духа», они обращаются в ангелов и оказывают своему благодетелю большие услуги. Это может произойти только в течение семи лет, после того, как ребёнок превратился в мавку. Если же в течение семи лет мавку никто не покрестит, то она навсегда остаётся мавкой.

Сказочные герои на украинском языке

Защитой от мавок по народным поверьям служит чеснок, хрен и полынь.

У А. Н. Толстого есть стихотворение, озаглавленное «Мавка»:

Пусть покойник мирно спит;
Есть монаху тихий скит;
Птице нужен сок плода,
Древу — ветер да вода.
Я ж гляжу на дно ручья,
Я пою — и я ничья..
Что мне ветер!
Я быстрей!
Рот мой ягоды алей!
День уйдет, а ночь глуха,
Жду я песни пастуха!
Ты, пастух, играй в трубу,
Ты найди свою судьбу,
В сизых травах у ручья.
Я лежу — и я ничья.

Мавка — главный персонаж произведения Леси Украинки «Лісова Пісня».

Мавка — главная героиня балета М.Скорульского «Лесная песня», литературной основой которого является одноименная драма-феерия Леси Украинки.

Чугайстер (Чугайстрин, Лесной Человек, укр. лісова людина) — персонаж украинской мифологии. Весёлый, жизнерадостный, обросший чёрной или белой шерстью лесной человек с голубыми глазами, который танцует, поёт и охотится за мавками, которые заманивают молодых лесорубов и пастухов в чащу и губят их.

Образ Чугайстра знают только в Украинских Карпатах — он неизвестен прочим славянам. В Бойковщине его называют просто Дедом, а в Закарпатье — Ночником. Происхождение названия «Чугайстер» доподлинно не известно. Современные исследователи связывают это слово с «чугой», «чуганей» (верхней одеждой, которую ткут так, что она имеет вид большой овечьей шкуры с длинной шерстью), с «гайстром-журавлём», или даже со сторожевыми казацкими башнями, которые называли «чугами», и естественными проточинами в камне — «чугилом».

Встретив в лесу живую душу, Чугайстер не причиняет ей зла, а вежливо приглашает потанцевать. Множество черт Чугайстера объединяют его с ветром. Он и сам может появляться в образе ветра, или вихря. Как ветер, Чугайстер может залезать в дымоход и петь. Танцует он как вихрь и танец этот губителен для обычного человека, он так быстр, что обувь не выдерживает. Напротив, хорошего танцора Чугайстер может и наградить. Во время танца Чугайстер шепеляво припевает: «Людже люджем іграють-співають, а ми собі такой так, такой так!» (укр.) (Записано С. Пушиком). Именно эта шепелявость и заставляет думать, что Чугайстер принадлежит к потусторонним существам. Чрезвычайно древние, не всегда обладающие зубами, они могут не выговаривать как следует всех звуков. С другой стороны — пристрастность Чугайстера к людям, его качество охранника (уничтожение мавок) свидетельствует, что он может быть предком, который оберегает лесорубов и тех, кто проводит лето на полонине (горное пастбище). В жертву Чугайстеру приносят кулеш и бануш, зная про его беззубость. Часто говорят, что Чугайстер «на одной ноге». Он, как Баба-Яга, может оторвать свою ногу — и рубить ей дрова. В лесу Чугайстера не следует свистеть и кричать, чтобы не призвать Лесного Человека. Всё это — признаки представителей «нижнего мира»: одноногость, а также призывание свистом — их признаки.

Против Чугайстера, как и против прочих потусторонних «пришельцев», использовали топор — как оберег. Имея его, этого мифического великана можно удержать двумя мизинцами и узнать от него будущее: «Чугайстер зайшов до полонинської колиби, поправляв ватру. Вівчар каже: „А що ти тут робиш?“ — „Хочу зігрітися“. А вівчар схопив сокиру та й перед ним поклав вістрям угору. „Сідай“, — сказав. Той сів. Став Чугайстрин проситися, аби його відпустили. „Не пущу!“ — зловив його двома мізинчиками вівчар і тримав. „Пустіть, то скажу, що завтра тут буде“. І Чугайстрин попередив, аби не спали пастухи завтра, бо прийдуть на полонину вовки й ведмеді та й усю худобу понесуть. І дійсно, другого дня прийшли вовки та ведмеді — всі по парі, та вівчарі їх відігнали від отари» (укр.) (записано А. Онищуком).

Чугайстер со своим исполинским ростом может закручиваться в огромное колесо вокруг костра и греться. Этим он похож на змея, потусторонняя природа которого несомненна. С. Пушик считает, что Чугайстер — прообраз бога Велеса, который объединяет Лесного Человека с медведем (из-за его шерсти) и гайстером-журавлём.

Когда лесорубы готовили еду, они обязательно оставляли немного Чугайстеру на матице (балка под потолком). Они верили, что Чугайстер сможет её оттуда достать, потому что он обладает огромным ростом. Когда вечером они возвращались и еды на месте не находили, они радовались, потому что можно было спокойно спать: приходил Чугайстер, значит в этом месте мавок уже не было. Защитник пастухов и лесорубов, Чугайстер мог предупредить про нападение медведя. Верили, что Лесному Человеку подвластны все звери. Он был и пастухом зверей, который пас «лесной скот» в «мужские дни недели» — понедельник, вторник и четверг. Считалось, что именно в эти дни можно охотиться, потому что пастух, в отличие от пастушки — Лесной Девы, — позволял ловить дичь. Пас Чугайстер на пастбище и коз беднякам — вместе со своими. Власть над животными у Лесного Человека была такой, что они выполняли для него даже самые мелкие поручения: за водой Чугайстер посылал лиса или волка.

Чугайстер беспокоился о воде. Ночью он приходил в дом и проверял, есть ли она в запасе. Если её не было, — чтобы наказать хозяина ґазду (укр.), забирал с собой ребёнка. Такие действия Чугайстера указывают на его родственность с лешим, кравшим младенцев, за которыми плохо следили, чтобы воспитать из них таких же, как он сам.

Сказочные герои на украинском языке

Говорят, что Чугайстер учил мастеров, которым не удавалась их работа. «Чугайстер всякий дар людям дал», — говорили гуцулы. Чугайстера также знали как защитника бедных. В одной из легенд он встречает бедного слугу, обиженного хозяином (паном), и предлагает ему свою помощь, а позже наказывает пана: «І напустив Чугайстрин на пана ведмедя, що той постоли в потоці лишив, сердак на суці завис…» (укр.) (записано С. Пушиком). В другой истории Чугайстер — настоящий добродетель: он не только спасает парня от поветрули, но и выводит его из лесной чащи: «Пішов хлопець по гриби і єго ніч застала. Ну і він рішив розложити ватру і до ранку переночувати. Тут дето коло дванадцятої години появився вітер, і перед його очима прокотився клубок. Подивився назад і побачив іззаду себе діда. Дід спитав у нього щось незрозуміле і побіг дальше за тим клубком Через кілька хвилин вертається дід. Хлопець замітив, що то була повітруля у діда в руках. І дід її надів на рожен, над ватрою спік, з’їв і попросив тютюну. Хлопець єму дав закурити. Дід єго почав розпитувати, що і як він попав у той ліс. Говорить: „Тобі ще пощастило, що я тебе побачив, а то б ти до ранку не дожив. Була б тебе повітруля заманила в ліси. А тепер збирайся, я тебе виведу на дорогу“. Ну він за тим дідом пішов і очутився недалеко від своєї хати» (укр.) (записано С. Пушиком)

Злыдни

Вий — в восточнославянской мифологии персонаж из преисподней, чей взгляд убивает. Его глаза обычно прикрыты огромными веками и ресницами, которые он не может поднять без посторонней помощи.

Вий — есть колоссальное создание простонародного воображения. Таким именем назывался у малороссиян начальник гномов, у которого веки на глазах идут до самой земли. Вся эта повесть есть народное предание. Я не хотел ни в чем изменить его и рассказываю почти в такой же простоте, как слышал.

— Примечание Н. В. Гоголя

Существует предположение о происхождении имени Вия от укр. вія, війка, белор. вейка — ресница.
Народный образ

По русским и белорусским сказкам, веки (ресницы, брови) Вия поднимали его помощники вилами. Человек, на которого посмотрел Вий, не выдерживал взгляд и умирал. Украинскую легенду пересказал Н. В. Гоголь в повести «Вий».

Возможно соответствие образа Вия Кощею. В русской народной сказке «Иван Быкович» встречается упоминание о том, ведьминому мужу поднимают брови и ресницы железными вилами[3].

По мнению Е. Дмитриевой, на образ Вия перешли черты языческого Велеса.

Мотив страшного взгляда в украинской традиции связан с двумя персонажами — св. Касьяном и шелудивым Буняком (половецким ханом). Св. Касьян в одном из полтавских поверий поднимает ресницы 29 февраля — и «на что он тогда взглянет, всё погибает». Предводитель орды Буняк из неустановленной летописи, уничтожает город силой своего взгляда. Согласно белорусской легенде, Касьян сидит в пещере и не видит «божьего света» из-за ресниц, которые достигают его колен.

В этнографии высказывается допущение, что именно с образом Вия связано поверье о сглазе — о том, что от плохого взгляда все гибнет или портится.
Вий Гоголя

Известна литературная обработка предания о Вие, сделанная Николаем Васильевичем Гоголем. Согласно исследованию Д. Молдавского, имя Вия возникло у Гоголя в результате фонетического смешения имени мифологического властителя преисподней Ния, укр. вія — ресница и повіка — веко.

В произведении Гоголя Вий приземистый, косолапый; с жилистыми, как крепкие корни руками и ногами; весь в чёрной земле; с железными пальцами и лицом; длинными веками, опущенными до земли. Его появление предваряется волчьим воем. Он не убивает взглядом, а скорее снимает действие всех оберегов от нечистой силы при взгляде на него. Он является как бы проводником, а не самим убийцей. И главный герой повести Фома умирает не от взгляда Вия, а от собственного страха.

Источник

Сказочные герои на украинском языке

Сказочные герои на украинском языке

Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів’я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, «перлини великого намиста» — коломийки, загадки… Та чи не найпопулярнішим жанром фольклору, що розкривав безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, є українські народні казки. За висловом О. М. Горького, казки «виявляють прагнення трудового народу віддатись «чарам солодких вимислів», вільній грі словом, виявляють бурхливу силу барвистої фантазії… Це словесне ткання народилося в сиву давнину; різнобарвні шовкові нитки його простяглися по всій землі, вкривши її словесним килимом дивовижної краси».

Ще милує душу пісня материнська над колискою, а вже й казка – байка дідусева чи бабусина тчеться — на здоровий сон, на щасливу долю. І стільки в ній незвичайного, дивовижного, прекрасного! Реальне і вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи малюка на все життя красою народного слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму. Недарма Великий Каменяр — Іван Франко писав: «Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики,вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті».

Дітям українські народні казки потрібні — як духовний хліб, що, як і хліб насущний, ніколи не приїдається.

Споконвіку народ плекав і передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, про щасливе життя. Адже завжди, в усі часи, як писав один із перших дослідників українських казок вчений – філолог Олександр Потебня, потреба народу в щасті, достатку, благополуччі має задовольнятися хоча б у мріях. В українські казки відобразилися світогляд народу, його морально – етичні й естетичні принципи, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.

Казковий епос поділяється на три основні великі масиви: казки про тварин, чарівні (героїко – фантастичні) та соціально – побутові.

Історично найдавнішими вражаються казки про тварин (так званий «звіриний епос»). У цих творах помітні сліди різних епох, починаючи від первісного суспільства і до наших днів. У них відобразились довготривалі спостереження людини над життям тварин, їхньою поведінкою та взаєминами. Образи, казкові характери, ситуації, в яких діють герої і розкривають свою сутність, мають не буквальне, а переносне (алегоричне) значення. У зв’язку з цим згадаймо зауваження Івана Франка: «Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим – то й оповідання про звірів їм такі цікаві, особливо коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися, як люди…»

Казки на українській мові широко представляють диких тварин, таких як: вовк, лисиця, ведмідь, кабан, їжак; птахи: орел, сова, ворона, горобець; комахи; земноводні: жаба, черепаха; мешканці водойм: щука, в’юн, рак тощо. В казках вони уособлюють певну домінуючу рису характеру чи вдачу людини: вовк — голодний хижак – невдаха; лисиця — хитра, підступна, улеслива; ведмідь — вайлуватий, незграбний і тугодумний; заєць —боягуз; орел — сильний, зухвалий, пихатий; черепаха і рак — неповороткі, повільні і т. п. Казки на українській мові описують також таких тварин як: лев, слон, мавпа, верблюд — представники фауни інших географічних широт. Вони з’явилися внаслідок культурних запозичень з казкового епосу інших народів.

Казки про тварин — великі помічники у справі пізнання дітьми навколишнього світу. Іван Франко зауважував: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її в ріденькім стані, в образках, в байках. І вони так приймають її».

Чарівні (героїко – фантастичні) казки розлогіші від попередніх творів епічної спадщини народу. Вони сформувалися ще в докласовому суспільстві, коли людина перебувала у великій залежності від сил природи і мріяла подолати численні труднощі на шляху самоутвердження, свободи, щастя. У чарівних казках фантастичне начало органічно поєднується з началом героїчним, історичним.

У цьому сюжетно – тематичному циклі відобразилися тернисті шляхи історії рідного народу, боротьби із злими силами природи та зовнішніми ворогами. Тут яскраво звучать мотиви змієборства, висвітлюються героїчні сторінки відсічі загарбників батьківщини, змальовується відчайдушна хоробрість героїв. Герої – добротворці наділені незвичайними якостями: надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею. Народ ідеалізує своїх героїв, зображує їх незвичайними ще з малолітства.

Невичерпний казковий світ фантазії та уяви людини грунтувався на нестримному прагненні пізнати таємниці природи, космосу і самої себе. Чарівні казки своєрідно виразили велику ідею опанування людиною природи, підкорення її різноманітних могутніх стихій людським інтересам та потребам.

Найбільшу групу українських казок становлять соціально – побутові твори. На відміну від казок про тварин та чарівних, соціально – побутові казки за походженням не такі давні. Основна частина цих казок сформувалася за часів феодалізму. В них уже помітно менше дивовижних пригод і значно більше елементів дійсності. Ці твори (особливо сатиричного спрямування) вчені називають ще реалістичними, оскільки в них відображені дійсні події, а вимисел, фантазія переносяться в площину земної діяльності людей. Якщо в героїко – фантастичних казках найскладніші завдання могли бути виконаними лише за допомогою якогось дива, чудесних предметів та богатирської фізичної сили, то в казках соціально – побутових вони виконуються завдяки кмітливому народному розумові, моральній стійкості та добропорядності головного героя.

Які ж художні засоби властиві народним казкам? Відзначимо найважливіші з них.

Алегоричність (перенесення): в казках звірі, птахи, явища природи (сонце, мороз, вітер) розмовляють по – людськи.

Гіперболізація (перебільшення): в дідову рукавичку вміщається багато дрібних і великих звірів; Кирило Кожум’яко розриває одночасно дванадцять шкур; Іван — мужичий син як замахнувся палицею, «то аж всі дерева нагнулись, а царський палац затремтів».

Ретардація (уповільнення): лисиця тричі вмовляє півня відчинити віконце («Котик і півник»), баран тричі дістає одну й ту ж вовчу голову («Цап та баран»); тричі коза – дереза обманює діда, тричі її безуспішно намагаються вигнати із зайчикової хатки звірі. Потрійні повтори епізодів сприяють розвитку логічного мислення, запам’ятовуванню казки.

Привертають увагу традиційні зачини і кінцівки казок: «Жив собі», «Був собі», «Жили-були», «Це було за царя Тимка (Панька), як була земля тонка»; «Живуть-поживають, добра наживають», «Вам казка, а мені бубликів в’язка» та ін.

Багатство казкового епосу помітно вплинуло на розвиток української літератури, музики, мистецтва.

Українські казки — нев’янучі духовні квіти народу, що полонять своєю красою кожного, хто слухає, читає звабливу їхню мову.

Українські народні казки

Источник

Бестолковый словарь-Толковых слов

Присоединяйся

Сказочные герои на украинском языке

Смешные украинские слова в переводе на русский

Рубрики

Бестолковый словарь

Последние записи

Сказочные герои на украинском языке

Смешные украинские слова в переводе на русский

Смешные украинские слова прикольно звучат по русски

Сказочные герои на украинском языке

Акушерка — Пупорізка.
Бабочка — Залупівка.
Бокал — Келих.
В конечном итоге — У кінцевому підсумку.
Вертолет — Гвинтокрил.
Вскорости — Незабаром.
Галстук — Краватка.
Гвоздодер — Обценьки.
Гинекология — Піхвознавство.
Елка — Ялинка.
Зажигалка — Спалахуйка.
Запятая — Кома.
Зеркало — Пикогляд.
Змей Горыныч — Вужик.
Зонтик — Розчепірка.
Карман — Кишеня.
Карта — Мапа.
Кощей бессмертный — Чахлик невмирущий.
Киндер-сюрприз — Яйко — сподівайко.
Кормление — Годування.
Коробка переключения передач — Скринька перепихунців.
Кровать — Ліжко.
Кузнечик — Стрыпыздик.
Лесничная клетка — Сходова клітина.
Лифт — Міжповерховий дротохід.
Любовница — Коханка.
Медсестра — Штрикалка.
Мишка косолапый — Ведмедик клишоногий.
Мотылек — Метелик.
Насильник — Ґвалтівник (от изнасиловать — зґвалтувати).
Небоскреб — Хмарочёс.
Носки — Шкарпетки.
Онанист — Цюцюрковый злодіяка.
Пододеяльник — Підковдра.
Подсчитай — Підрахуй.
Презерватив — Гумовий нацюцюрник.
Проститутка — Повія.
Пуговица — Гудзик.
Сексуальный маньяк — Пісюнковий злодій, писюлятик, писюковый злодий, цюцюрковий злодiй.
Соковыжималка — Сіковичовичувалка.
Спички — Сірники.
Столовая — Їдальня.
Стрекоза — Бабка.
Стул — Підсрічник.
Суеверие — Забобони.
Телевизор — Бачик.
Тетрадь — Зошит.
Укол — Заштрик.
Улитка — Равлик.
Устройство — Пристрій.
Утюг — Праска.
Форточка — Кватирка.
Чайник — Пiсюнець.
Член — Цюцюрка.
Штопор — Коркотяг.

Смешные украинские слова в переводе на русский это не все, что есть на бестолковом словаре. Читайте также прикольные русско-японский и русско-узбекский разговорники. И не брезгуйте самим бестолковым словарем:

41 комментарий на “Смешные украинские слова в переводе на русский”

Интро: я из Украины.
П.С: чё за фигня? Типо я говорю пойду ка поставлю писюнец? Или о залупивка летит?Или может пойду ка бачик посмотрю? ГДЕ ВЫ ВООБЩЕ ЭТО ОТКОПАЛИ? БРЕД…Не знаю ни 1 украинца чтобы так говорил…

Хмарочос и гвинтокрил — действительно есть такие слова, остальное кто-то по приколу сочинил

Ты кабака. Эти слова деревенские. И там их очень часто слышно.

я русский. думаю то же что бред какой — никто так не говорит. хотя смшные слова могут быть у всех. так же местные наречия всякие есть.

Многие слова сходятся по словарю Ганича и Олейника 1998 года)
На самом деле тот язык, который мы сейчас называем литературным «украинским» начал создаваться где-то в середине XIX века польско-малоросскими украинофилами. Затем над ним трудились вплоть до начала XX века «свидоми украйинци» австрийской Галиции, а завершили его доработку уже чиновники советской Украины.

Все слова действительно есть в украинском языке. Просто многие украинцы их и сами не знают)…

насчет двух-трех слов не уверена, а все остальные есть и активно используются

я pусский,но все слова nонял и они нам не чужие,в любом случае они более близки к ст.славянскому языку чем наш литеpатуpный

Какой же это зашквар. Я украинец, сижу тут и офигеваю от прочитанного бреда. Практически все слова сочинены на смешной лад, тупо чтоб поржать. Зажигалка — это спалахуйка. Как же это смешно! Вы почувствовали этот юморок? Зажигалка — это запальничка, шутники недоделанные

ой да ладно богданко не гони все эти слова у вас ваххабитов черноземных есть:))). нефига тут кокетничать, не строй из себя институтку:)

Можно долго перечислять, иногда обращаюсь в Гугл — спать не могу спокойно, пока ребенку не объясню.
На самом деле это перевод тех слов, которые слышу здесь.

Но, больше всего поразило. — Дебiлятко — это Чебурашка!
Да,да — герой мультфильмов.
Мой ребенок расстроился, ну а Мы ….. должны принять и понять!!

Источник

Українські народні казки

Сказочные герои на украинском языкеВ народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття.
Саме в народних казках відбивається характер нації та обставини її життя, і українські казки відрізняються від казок братів Ґрімм, так само, як відрізняється українець від німця.
Народні казки завжди виховували, й виховують тепер, любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому.

Більше казок на нашому сайті:

Сказочные герои на украинском языкеЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

Сказочные герои на украинском языке» Були собі дід та баба. От раз у неділю бабка спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла в поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить. » (українська народна казка)

Сказочные герои на украинском языке«Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі нові білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у просі сидить, у чорній сорочці. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він і голодує. Аж ось пройшла чутка, що так і так, прийшов такий царський указ, щоб зібралися до царя всі на обід, і хто зробить такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться: » Піти б, то, може, там де наше щастя закотилося!» Порадились, просяться в батька та в матері: » Підемо ми,— кажуть,— до царя на обід: загубити нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося. » (українська народна казка)

Сказочные герои на украинском языке» Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак. «Здоров був, їжаче!» — » Здоровенькі й ви будьте,» — відповів їжак і згорнувся клубочком. «Як здоров’ячко?» — «Спасибі.» — » А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.» Згорнувся їжак іще тугіше, засопів. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке» Був собі їжак. Якось вийшов він раненько зі своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: » А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та буряки.» Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме в полі оглядав свою капусту, чи велика виросла. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке» Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: » Добривечір, люди добрі!» — «Дай боже здоров’ячка.» — «Пустіть переночувати!». » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке» Голодна лисиця бігла понад лісом, задерши голову вгору, приглядалася на ворон, зазівалась і впала в яму. Яма була глибока, викопана мисливцями, щоб зловити яку-небудь тваринку. Лисиця цілий день сиділа в ямі голодна, намагалася вистрибнути і ніяк не могла вибратися звідти. Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову. Хвостиком ворушив, борідкою потрухував, головою покивував. Побачила лисиця козла, почала його улещувати. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке«Батько перед смертю покликав синів, дав їм по гілочці й наказав їх зламати. Сини виконали батькову волю і переламали гілочки. Тоді батько зібрав ці гілочки докупи, перев’язав їх і знову попросив зробити те ж саме. Але сини не змогли цього зробити. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке«Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони весело літали цілий день у великому саду, в соняшному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і летіли далі. Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що й не зогляділися, що сонечко сховалося за хмари і пустився дощ. Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти. «

Сказочные герои на украинском языке» Одного разу хлопчики пішли до лісу. Гуляли там, збирали гриби, грали в ігри і забули м’яча. Біг тим лісом зайчик. Побачив м’яча та й питає: » Ти колобок?» » Ні, я м’яч.» » А ти дуже смачний?» » Мене не їдять. Зі мною граються.» — відповів м’яч. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке» Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, і каже: » Потроху відробиш мені за неї.» Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові: » Віддай мені корову назад!» Той каже: » Брате! Я ж тобі за неї відробив!» » Що ти там відробив, як кіт наплакав тієї роботи було, а то таки корова! Віддай!» Бідному шкода стало своєї праці, не схотів віддавати. Пішли вони позиватися до пана. Прийшли до пана. » (з української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке«Була собі в гаю хатка, а в тій хатці жила жінка з сином. Поля у них не було, бо кругом був гай густий, а хліб вони купували. Не стало в них хліба, то жінка й посилає свого сина по хліб. » (З української народної казки)

Сказочные герои на украинском языке«Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав княвь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього. «

(З української народної казки)

«Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго пожила баба, чи ні, та й здумала вмерти; а як умирала, то своєму чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій дитині не буде матір’ю. «

(З українськї народної казки)

«. Іван на те погодився, і молодим справили таке весілля, що кращого і більшого, напевно, ніхто у світі не бачив. Потому привезли Іванову маму й жили собі щасливо. Либонь, живуть і нині, коли їм судилося.» (З української народної казки)

«. Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла гринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір. » (З української народної казки)

«Ішли собі десь розум та щастя та й засперечались. Розум каже, що він сильніший, а щастя — що воно. Сперечались вони, сперечались та й розійшлись. Щастя пішло у ліс, а розум пішов та одному хлопчикові і вліз у голову. » (З української народної казки)

«. Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все-все. А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:
— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою.» (З української народної казки)

«. Дурень же ти, сину, дурень, та ще й брехун великий. Хіба ж ти, сину, забув, що кажуть люди: брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Але ж щоб таким дурним та брехуном і не згинути, то бери мерщій знов старостів, та йди до тієї ж таки дівки й добувайсь від неї слова. Дівка вона, бачу, розумна, кажуть, і роботяща: буде тебе на розум наставляти в господарстві, і все буде гаразд, віку доживеш по-людському, а як же візьмеш таку, як і сам, овечку, то й кури тебе, як я вмру, загребуть. Знов старий заслав старостів до бідової дівки, навіть і сам не полінувався піти туди, щоб допомогти зробити діло як слід. То й узяли ту дівку.» (З української народної казки)

«Було у одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька до свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства. » (З української народної казки)

Українські народні казки: «Старий собака», «Сірко», «Кравець і вовк», «Собака і вовк», «Марко убогий і вовк», «Бідний вовк».

Источник

Видео

сказочные герои

сказочные герои

Герои сказок

Герои сказок

Царевны 👑 Второй сезон | Все серии подряд

Царевны 👑 Второй сезон | Все серии подряд

Сказочный Патруль — Знакомство — 1 серия

Сказочный Патруль — Знакомство — 1 серия

Шахерезада. Нерассказанные истории - Эпизоды 1-8 - Сборник - Мультфильмы

Шахерезада. Нерассказанные истории - Эпизоды 1-8 - Сборник - Мультфильмы

Загадки про сказочных персонажей на русском языке. Riddles about fairy tale characters

Загадки про сказочных персонажей на русском языке. Riddles about fairy tale characters

Загадки для детей. Загадки про героев сказок. Развивающее видео для детей

Загадки для детей. Загадки про героев сказок. Развивающее видео для детей

Царевны 👑 Все серии подряд | 1 сезон (1-13 серии). Сборник мультфильмов

Царевны 👑 Все серии подряд | 1 сезон (1-13 серии). Сборник мультфильмов

Сказочные герои в музыке

Сказочные герои в музыке

Сказочный патруль — Все серии 1 сезона!

Сказочный патруль — Все серии 1 сезона!
Поделиться или сохранить к себе:
Добавить комментарий

Нажимая на кнопку "Отправить комментарий", я даю согласие на обработку персональных данных, принимаю Политику конфиденциальности и условия Пользовательского соглашения.